Павленко Наташа,
Kharkov, Ukraine
1974г. рождения. Христианка с 1993г. Трое детей. Муж - служитель Евангелия. Собственное служение - дьяконисса поместной церкви. e-mail автора:samson@kharkov.ua сайт автора:Послание Харькова
Прочитано 11999 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Здравствуйте Наташа. Решил наконец высказаться по поводу ваших стихо-ий. Мне давно ваши стихи
Кажутся странными и малопонятными, но я пропускал всё это мимо и не оценивал. Но сегодня решил
Отреагировать для вашего спасения, если вы это поймёте. К ритму и рифмам претензии нет. Я понял
Окончательно: в них нет Бога, нет Духа Святого . В них пустота, тоска и безысходность. Короче говоря,
Они «ЖАЛЕСНЫЕ» и на это покупаются наши любвиобильные, но необъективно лукавые женщины –
Христианочки. Прилепитесь к Богу, покайтесь в своей тёплости чувств и отношений к Господу,
Исследуйте Писания и Бог ОБИЛЬНО БЛАГОСЛОВИТ вас. А талант Он вам дал со щедростью!
Комментарий автора: Стихи Наташи Павленко на этом сайте размещаю я, Павленко Сергей - ее муж. Я являюсь служителем Церкви и проповедником Евангелия и могу Вам засвидетельствовать о том, что Вы ошибаетесь. Сестра Натлья крещена Святым Духом, является диакониссой, любит и исполняет Слово Божье, имеет духовные дары от Бога и служит ими в Церкви.
Владимир Богуславский
2008-01-23 22:19:25
Простите уважаемый, но это слова.Мне в
это не верится. Тот, в ком пребывает Дух Божий не может не евангелизировать.
Это первое, что появляется у возрождённого христианина. Т.ч. делаю
вывод: в ней либо нет Духа Святого, либо Он загашен. Уж извините... Комментарий автора: "...мне в это не верится." - правильно, вы - неверующий. И не Вам решать - есть там дух или нет. Так что я Вас извиняю, по Вашей просьбе.
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.