- Дары свои царь да возьмёт себе, хотя подпись прочитаю, - в этих словах чувствуется уже не что иное, как откровеннейший и небоязненный ПОТОК ПРЕЗРЕНИЯ.
Вот так и по жизни бывает... Если ты читал о деяниях и отступничестве евреев в пустыне, если ты знаешь о деяниях христиан, устраивающих варфоломеевские ночи, но при этом ты настырно называешь тех и других своим духовным отцовством, тогда ты достоин внезапной и бесславной кончины в ночи, как и Валтасар, сын, но и не сын Навуходоносора.
Асаф пел о них! Но не стоял ли Асаф во святилище? Не видел ли Асаф, что некоторым, ох, скользко бывает в святилище?!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
